Осінь у лісі

  Мета: закріпити знання учнів про зміни в лісі восени, про підготовку тварин до зими. Розвивати пізнавальні інтереси, викликати бажання дізнаватися більше про природу рідного краю. Виховувати любов і бережливе ставлення до природи.

(Зала прикрашена осінніми листочками, букетами квітів, пеньочками і гілочками дерев — імітація лісу.)

 1 учень.

Прислухайся! Земля співає! І линуть звуки чарівні. Усе в природі голос має Й свої наспівує пісні. Заграло листя на тополі, І очерет зашелестів. Чарівні звуки линуть в полі, Звучать мелодії без слів.

2 учень.

Осика листячком тріпоче, Сосна задумливо шумить. Далеко в небі грім гуркоче, З-під кореня вода дзюрчить. Ось стогне дуб, верба зітхає, Он павутиннячко дзвенить. Струмочок весело співає — Усе в гармонії звучить!

3 учень.

Була земля квітками вкрита, Скрізь сонце, радість і тепло. Та ось поглянь, нема вже літа, Кудись з туманом попливло. Мабуть, у вирій полетіло, Вслід за птахами вдалечінь. І листя раптом пожовтіло, А в небесах — чарівна синь.

4 учень.

І стало тихо... Зовсім тихо. Вже й ластів’ята не дзвенять... Лиш падають плоди з горіха Й листочки з дерева летять. А трави стали шовковисті, І чути запах полину. Лиш вітерець в осіннім листі Співає пісеньку сумну.

5 учень.

Бо це вже осінь наступила, Зажуру тиху розлила. Все золотом осіннім вкрила, Туманом землю сповила. Тепер у лісі і у полі Не ті мелодії звучать. Та й затихає все поволі... Все у природі буде спать.

Діти виконують пісню про осінь. «Осінь-чарівниця»

Виходить Осінь у великому вінку з осіннього листя і квітів, з букетом у руках. Іде і розкидає навколо листочки та квіти.

Осінь.

Я — Осінь. Пора надзвичайно чарівна. У барвах казкових ліси і поля. Я тут господиня, я Осінь — царівна. В моїм володінні земля. Три місяці маю собі на підмогу Це Вересень, Жовтень — мої трударі. Листопад завершує нашу дорогу І зменшує сонце  вгорі. І довшає нічка, стає холодніше. Пора прощавання скоро прийде. Заплачуть дощі все частіше й частіше, І чарів не стане ніде. Покличу-но я місяців я на розмову — Зустрітись пора нам прийшла. Роботу вони всі зробили чудову За кожного рада була. Вересень. Потрудився я в садочку, в городах та в полі. Льон зібрав я і картоплю, яблук, груш доволі, Помідор, квасолі, перцю, гречку, просо й сливи, Щоб були всі люди ситі та були щасливі. Жовтень. Ну, а я все, що лишилось довше достигати — Це капуста головаста і гарбуз пузатий. Моркву гарну, солоденьку, буряки цукрові, Щоб були всі люди ситі та були здорові. Листопад. Ну, а я зорю земельку, як пройду полями. Повкладаю звірів спати, як пройду лісами. У городах та садочках приберу красиво, Щоб цю зиму перебути на землі щасливо.  Осінь Це мені приємно чути, значить все готово. До зими підготувались ми з вами чудово.

Я в ліс прийшла, щоб у звірят спитати,
Як до зими готуються вони?
Мені обов’язково треба знати,
Бо ж скоро сніг накриє все крильми.

Виходьте, звірі! Хто там де сховався?

Хай кожен скаже, як він готувався.

Лине музика. Звірі сходяться по одному. Першою йде Лисичка.

Лисичка.

Добридень, Осене-царівно! Яка ти гарна і чарівна! В мене в нірці чисто й сухо. Багато листя й потеруха. Мені в ній затишно буває, як з полювання прибігаю. Запасів їжі не роблю та й зиму цілу я не сплю. Бо спритна я, а не лежуха — на зиму справила кожуха,

Тож лютий холод не страшний, спробуй-но, кожух який!

 (Лисичка виконує пісню «Я лисичка, я сестричка».)

Я ЛИСИЧКА, Я СЕСТРИЧКА

Я лисичка, я сестричка, не сиджу  без діла,
Я гусяток пасла, полювать ходила. (Двічі)

А тепер мені в неділю треба відпочити,
Свою хатку гарнесенько треба побілити. (Двічі)

А щоб краща, а щоб краща була моя хатка,
Піти треба у гайочок, квіточок нарвати. (Двічі)

Вовк.

Здорові будьте! Всім привіт! Який же в нас чарівний світ! Неначе в казці, всі зійшлися, а скрізь краса і жовте листя... На зиму й я не засинаю, полюю, здобич доганяю. А лігво я своє поправив, новий кожух на зиму справив. Вовки — це лісу санітари, ми приймемо зими удари І не здригнемося — ми сміливі, швидкі і сильні, не ліниві. І справи в нас завжди чудові — ми до зими усі готові!

Лисичка.

 Вовчику! Давай подивимося, чи діти такі ж спритні і швидкі, як ми.  Пограємо у гру «Семеро одного не ждуть».

У коло ставлять 7 стільців, але запрошують 8 дітей. Під музику всі бігають навколо них. Музика закінчується — усі сідають. Кому не вистачить стільця, той виходить. Ведучий забирає один стілець і т. д. Хто першим сяде на останній стілець, той переміг.

Вибігає Зайчик, перелякано озирається, стрибає.

Зайчик.

Хто оце мене гукав? Я так біг, ледь не пропав. Вітер листя піднімає і на мене все жбурляє. В лісі стільки шуму-гаму, я злякавсь, згубив я маму. Як же далі жити маю? (Звертається до всіх.) Ой, привіт! Усіх вітаю! Я не мав ніколи хати, де той затишок шукати? А зима прийде холодна, зла, вреднюча і голодна. Ні морквинки, ні капусти... Всюди голо, всюди пусто. Але шубку я придбав, сам про себе все ж подбав. Шубка ця, як сніг біленька, я ще й бігаю швиденько... Як спасатися я знаю — що є сили утікаю. А як дуже вже злякаюсь — під ялинку заховаюсь.

Їжачок.

Тут вас так багато! Що сьогодні? Свято? Добрий день! Усіх вітаю і здоров’ячка бажаю. Бачу ліс позолотів, листя я збирать побрів. Буду ямку ним мостити, щоб в теплі зимою жити. Тобто спати у теплі, а не на сирій землі. Треба листячка багато, щоб була тепленька хатка. Восени я наїдаюсь, добре жиром запасаюсь. Круглим я стаю, як м’яч, товстим і тугеньким, бач? А зимою сплю і сплю, дням і ночам лік гублю. А як сонечко пригріє, я прокинутися мрію.

А тепер давайте пограємось і побачимо, хто більше знайде грибочків у нашому лісі. (Розкидає грибочки і зав’язує очі двом дітям. Вони збирають гриби у кошики. Хто більше зібрав, той переміг.)

На сцену перевальцем виходить Ведмідь.

Ведмідь.

Я усіх гостей вітаю і приємних снів бажаю. Діткам всім потрібно знати, що й Ведмідь лягає спати На усі зимові дні. Сон пройде аж навесні. Шубу літню я змінив, а товсту-товсту надів, Ще й жирком запасся теж, їм щодня — не знаю меж. Їсти треба так багато, щоб зимою добре спати. Я барліг собі придбав, листя й гілля натягав, А іще сухого моху, словом, усього потроху. У барлозі під снігами у ведмедиці, у мами Народиться ведмежатко, гарне буре немовлятко. А весною, днем ясним, мама вийде разом з ним. осінь

Це мені приємно чути, значить все готово.
До зими підготувались звірі всі чудово.
Тож нехай лунає пісня і летить крилато.
Потрудились всі на славу, зробим собі свято.

1 учень.

Осіння казка в лісі відбулася. Всі розійшлись, бо справ багато є. У кожного робота ще знайшлася, То й доробляє кожен щось своє. Бо дуже швидко теплі дні минають. Поменшав день, і стала довга ніч. Тумани сиві землю сповивають, Так мало сонця — ось у чому річ...

2 учень.

Краса і заворожує, й чарує, Дивує розмаїттям кольорів. А кожен звір прихід зими вже чує Й підготуватися по-своєму зумів. Утеплили хто лігва, хто барлоги, Гніздечка й нірки, їжу запасли. Та в кожного у серденьку тривога, Хоч все вони зробили, що могли.

3 учень.

До зустрічі зими готуються і люди, Щоб взимку з їжі все у них було. Є хліб, картопля, та й до хліба буде, В домівці кожній — затишок, тепло. Тому про звірів ми не забуваймо, Колись морквину зайчику дамо... Весь їхній біль до серденька приймаймо, Бо ж ми людьми у світі живемо.

4 учень.

Насипте крихт узимку в годівничку, А пташечка зрадіє й поклює. Ви так врятуєте горобчика й синичку, Бо в вас у грудях добре серце є. У світі треба з добрим серцем жити, Це так важливо вже з маленьких літ. Людина в світ іде добро творити І ласкою збагачувати світ.

5 учень.

Вже осінь. Падають каштани. І листя з дерева летить. Над лугом стеляться тумани, І ліс задумливо шумить. Вдень струни бабиного літа Блищать на сонці і дзвенять. Пташки останні сумовито У вирій, в теплий край летять.

6 учень.

В гніздечках, де пісні дзвеніли, Вітрець у тихі дні живе. Дощі осінні їх помили. А в небі хмарка знов пливе... І знову дощик накрапає, І потускніли кольори. Це осінь тихо походжає, І дощик сіється згори...

Пісня «Дощик накрапає»