Відлітають з гнізда ластів'ята...

              Сценарій прощання з початковою школою 

Учитель. Доброго дня, наші гості! Ось і прийшов цей святковий день. На вулиці світить яскраве сонце,  співають пташки, сонце пестить нас своїм золотим промінням.

Час летить  невблаганно  і змінює все, що нас оточує. Життєва дорога людини також мінлива і нелегка, несе в життя і сум, і радощі. Все має початок і кінець. Не можна сказати, що закінчується дитинство наших дітей. Однак сьогоднішній день проводить невидиму межу між дитинством і юністю.

Тож дозвольте запросити до класу тих, кому присвячується це свято — наших випускників, учнів 4-го класу. Вітаємо їх.

1.Вальс

Знайомтесь!
Якщо, ви, звичайно, не знайомі. Веселий! Дружний! Пустотливий! Трішечки галасливий!
Всі разам : 4 клас!

(На сцену вибігає Лінь, вона ловить учня, ще одного, пригортає до себе. Один хоче вирватись, а інший притулився до неї. Але Лінь не відпускає ні одного, ні другого.)

Лінь. Ось ти, мій молодець! І ти йди до мене, мій постійний пацієнте. Як же я люблю таких діток, що одне говорять, але ніколи цього не виконують. Ну, це мої діточки — лінивчики-нещасливчики. Я їх так люблю!

1 хлопчик. Відчепись від мене, я не твій молодець, я ніколи з тобою не дружив! Геть від мене! Іди!

Лінивий хлопчик. А ти мене міцніше пригорни, з тобою так тепленько, так приємно...

Лінь. Ой, тебе я гарненько пригорнула, міцно затиснула. Ой, а як цей пручається! Ти подивись... Але і я не здамся, бо дуже хочу з тобою подружитися. Ну, побудь зі мною, хоч хвилиночку, а там і годиночку, і деньочок, і завжди...

                                                    (Вибігає дівчинка.)

Дівчинка. Геть від нього відійди!

 Іншу жертву десь знайди!

 Відпусти, погана Лінь,

 Хлопця доброго покинь!

 Мало ти дітей скосила,

 Що піднятись їм несила?

 Йди від нас за небокрай,

 Там лінивчиків шукай.

 За слова такі прости,

 Але хлопців — відпусти.

Лінь.А як ні? Що далі буде?

 Мене ж люблять усі люди!

 Не пущу і не чекай,

 Та так грізно не гукай!

 Ну, а цих я вподобала

 Й назавжди собі придбала!

Дівчинка. Ах! Не хочеш відпускати?

 Значить будем воювати!

 Друзів ми не залишаєм!

 А з біди їх виручаєм!

 Гей! Усі на допомогу,

 Вирушайте у дорогу!

 Зошити й книжки беріть

 Й Ліні дружно доведіть,

 Що навчання, праця й труд

 Лінь на порох розітруть!

(Вибігають хлопчики і дівчатка з книжками і зошитами, біжать до Ліні. Хлопчикам, що їх зловила Лінь, дають теж зошити, книжки. Ті починають листати їх, щось вчити. Лінь їх потихеньку відпускає.)

Лінь. Ой, та нате вже, беріть,

 Лиш від мене відійдіть.

 Все ще буде в іншім часі.

 Я знайду їх в п’ятім класі...

 Ні, не буду я у збитку,

 Ще навідаю їх влітку.

 Ти ж далеко не втікай

                     (Звертається до лінивого хлопчика, якому було приємно з нею.)

 І мене не забувай!

Лінивий хлопчик.  Ой не знаю, подивлюся,

 Друзів трохи я боюся....

Дівчинка. Лінь, іди, чому пристала?

 Ти й так довго заважала!

 А тепер іди від нас,

 Нам дорослішати час.

 За книжки ми всі взялися

 Й Ліні хитрої збулися!

                         (Лінь неохоче з похнюпленою головою йде зі сцени. Діти свистять їй услід і сміються.)

Дівчинка. Працьовитими всі стали,

 Лінь від нас тому й відстала.

 Тож і влітку всі читайте,

 Книжку й зошит не лишайте.

2. «Дружній клас»

Всі дружні, веселі, радійте за нас.
Всі разам : Ми всі перейшли у 5 клас!

Учитель. Ось такими вони стали за чотири роки. А як все починалося?..

Презентація «Перше вересня»

 В цьому залі присутні найближчі, найрідніші для наших випускників люди — батьки, бабусі й дідусі. Для них сьогоднішній день — також свято. Адже, дивлячись на своїх дітей, батьки згадують і своє дитинство. А від того стають ще красивішими і навіть молодшими. Привітаймо ж батьків оплесками!

1.Дорогі мами, тата, дідусі і бабусі!
Ми сьогодні зустрілись в тіснім нашім крузі
На радісне свято – веселе чудове
Ваші діти закінчили початкову школу.

2.Ми до батьків сказати хочем слово.
їх привітати щиро, від душі.
Подарувати пісню їм чудову,
Найкращі прочитати їм вірші.

3. Бо без батьків чого ми в світі варті —
Без маминої ласки і добра,
Без батьківської мудрості і жарту,
Без щедрого родинного тепла?

4. Наші тата і матусі!
Разом з нами вчились ви.
Ми спасибі кажемо щиро
За турботу, за терпіння —
Щиро дякуємо й вклоняємося вам.

5. Матусю рідненька, найкраща, єдина,
Щоб ти не хилилась ніколи в журбі.
І сонце, і зорі, і даль журавлину
Твої діти і внуки дарують тобі.

6.І в осінь, і взимку, весною і влітку,
Щоб щастя й здоров'я у тебе було.
Уклін тобі, рідна матусю-лебідко,
За молодість нашу, за ласку й тепло.

Шановні батьки!
Бажаю вам щастя, здоров'я, добра,
Сонця на небі й у душах тепла.
Хай доля завжди усміхається вам,
Всій вашій родині і вашим діткам.
(Учитель вручає подяки, символічні медалі «Батьківська слава» за добросовісну допомогу, щиру підтримку, неабияку силу волі, терпіння, за витрачене здоров'я, силу наснаги. Мамам присвоюють звання «Фея мудрості й терпіння».)

3. Танець

1. Тихо і непомітно, крок за кроком,
Привела нас чарівна стежинка до 4 класу.

2. Усе було: мрії і бажання,
І хтось радів , а хтось чомусь зітхав,
3. А муки які ми терпіли,
Доки букв писать не вміли.
А тепер пройшли роки,
Все запишем залюбки.

 4. Поступово звикли ми
Тримати ручки й олівці.
Вже нас контрольні не лякали
Ми часто чули : « Молодці!»

5. Чотири роки ми старались, учились

 І слухняними в школі були.

 Ми дружили, писали, трудились

 І, звичайно, росли та росли.

6. Стали старші, а ще розумніші,

 Вже рішаєм задачі складні.

 Ми танцюєм, читаємо вірші

 І веселі співаєм пісні.

7. Сумно нам не буває ніколи,

 Бо цікавий в нас кожен урок!

 Родом ми з початкової школи —

 У життя робим перший свій крок.

 4. «Дівчинка русява»

1. А директор у нас
Кльова жінка, просто клас!
Вона добра і красива,
Чуйна, ніжна і дбайлива.

2. Зранку Ви до ночі в школі,
Не спочинете ніколи.
Знаєте Ви всіх в обличчя.
Ви чарівна і привітна,
Матінка багатодітна
І ця роль Вам дуже личить.

Слово директору школи

1.Люба наша вчителька! Настав той час коли ми , Ваші учні, маємо сказати вам «До побачення». Ви залишаєтесь у нашому дитинстві.

2. Пролетить літо і кожен з нас піде своєю дорогою. Ми у середню школу, а ви знову відкриватимете світ знань та вже новим учням. Та все це потім. А зараз, ми — Ваша надія і опора, ми — Ваші сини і доньки, ми — Ваші учні, говоримо вам «Спасибі!», — обіцяємо, що Вам не прийдеться червоніти за нас.

Учитель.
Дорогі мої діти, мої ластів'ята.
Встало сонце яскраве, і світ заяснів!
Я безмежно щаслива і дуже багата:
Скільки ж дочок у мене і скільки синів!
Початкова скінчилась школа —
Пташенята мої ростуть!
Світ цікавий такий довкола —
І з гніздечка — пора у путь!

Крила пробувать, щоб летіти,
А для них — це неначе гра!
Ми повинні за них радіти,
Бо для них вже прийшла пора!

Всі ці роки я їх учила
І за руку у світ вела.
І безмежно усіх любила,
Як уміла і як могла.

А тепер розлучатись важко,
Бо душею усі зрослись.
І учителька, наче пташка,
Випуска пташенят увись.

А вони ще такі маленькі!
Перші проби — важкий політ!
Крильця-рученьки ще слабенькі,
Щоб іти самостійно в світ.

Їм підтримка, турбота треба,
Доброта і людське тепло.
Світ широкий і чисте небо,
І щоб сонце в душі було!

Дай вам, Бог, мої любі діти,
У здоров’ї іти у світ.
Серце світлу й добру відкрити,
Без вагання і страху жить.

Хай вам завжди усе вдається,
Всі вершини — до ваших ніг!
Хай вам сонце в путі сміється,
Щастя й радість вам на поріг

5. Пісня про першу вчительку

1. Ми, неначе ластівки, крильця розправляємо І гніздечко затишне нам стає малим. Нам летіти хочеться, ми вас покидаємо! А майбутнє вабить нас променем ясним!

2. Ми до вас не раз іще будем повертатися, Із сльозами й радістю прийдемо до вас! Бо у школі довго нам, довго ще навчатися, Хоч і кажуть: «Швидко так пролітає час!»

3. Вся Земля заквітчана людям усміхається, Закликає в світі нас всіх — добро творить! Ластів’ята перший раз із гніздом прощаються. Вперше мама-ластівка з ними не летить!

4. І тривожно серденьку, і летіти хочеться, Бо вже крильця виросли, просяться в політ. Хвиля суму й радості в серденьку проноситься! Треба далі вчитися, пізнавати світ!

5 . Знов покличе вересень, щоб іти навчатися, А до вас малесенькі діти прийдуть знов. Дуже-дуже шкода нам з вами розлучатися, Та у серці нашому лишиться любов!

6.Найсвітліші й радісні спогади: залишаться, Доброту і людяність в серці понесем! Хай усмішка сонечком на вустах засвітиться, Дорога учителько, ми від вас ідем!

6. Перша вчителька

1. Ну, от і все. Закінчується свято,

 Усіх чекає радісна пора.

 І буде сміху й радості багато,

 Бо на канікули йде дітвора.

2.Дзвінко й весело дзвоник лунає,

 В цьому році — останній для нас.

 Дітям радісно він сповіщає,

 Що уже на канікули час.

 3.Вже чекає нас літечко-літо

 І веселі забави та гра.

 Ліс і річечка, сонцем зігріта...

 Це чарівна, казкова пора!

 4.Ми бажаємо всім відпочити,

 Сил набратися і підрости.

 Оздоровитись і загоріти,

 Й знову в вересні в школу прийти!

7. «Канікули»