Рідний край, де ми живемо,Україною зовемо!

Мета: розширювати та поглиблювати знання учнів про рідну Батьківщину, учити їх висловлювати своє ставлення до держави; формувати громадянські уявлення та патріотичні почуття приналежності до української нації; розвивати мислення, пам’ять, уміння осмислювати духовні цінності; виховувати любов до Батьківщини, відповідальність за майбутнє своєї держави.

                 Хід заходу:

Красивий щедрий рідний край.

І мова наша солов’їна.
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься Україна.

                                                                 

Хлопчик.

Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя - доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий - довгий вік.

Дівчинка.

Хлібом-сіллю вас вітаєм
І здоров'я вам бажаєм.
Під веселий рідний спів
Посилаєм вам уклін.

Слово вчителя.

Сьогодні ми з вами  проведемо розмову про найдорожче серцю кожної                людини. Нехай тему нашої розмови вам підкажуть рядки вірша                                 Ліни Костенко.

Буває часом сліпну від краси,

Спиняюся, не тямлю, що за диво –

Оці степи, це небо, ці ліси –

Усе так гарно, чисто, незрадливо.

Усе як є – дорога, явори,

Усе моє -  все зветься Україна.

Учень.                  На землі великій

Є одна країна:

Гарна, неповторна,

Красна, як калина.

Учень.                  І живуть тут люди,

Добрі, працьовиті,

І скажу, до речі,

Ще й талановиті.    

Учень.                  Землю засівають

І пісні співають,

На бандурі грають

І вірші складають.

Учень.                  Про ліси і гори,

І про синє море,

Про людей і квіти …

То скажіть же, діти,

Що це за країна?

Діти.                      Це наша Україна!

 Вчитель. Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. Якщо скласти ці маленькі батьківщини кожного з нас – вийде наша велика держава – Україна.(Карта України).

Україна – це тихі води, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, мальовнича природа, мудрі і співучі люди…

 (Показ ілюстрацій до теми)

Ми часто чуємо словосполучення  «рідна земля», «рідний край». Що означають вони? Послухаємо вірші.

У ч н і 

1-й.  Що таке Батьківщина?

         Під віконцем калина,

         Тиха казка бабусі,

         Ніжна пісня матусі,

         Дужі руки тата,

         Під тополями хата

         Під вербою криниця,

         В чистім полі пшениця,

         Серед лугу лелека

         І діброва далека,

         І веселка над лісом,

         І стрімкий обеліск…

2-й. Україно, земле рідна,

        Земле сонячна і хлібна,

        Ти навік у нас одна,

        Ти, як мати, найрідніша,

        Ти з дитинства наймиліша,

        Ти і взимку найтепліша –

        Наша отча сторона.

3-й.  Одна Батьківщина, і двох не буває.

         Місця, де родилися, завжди святі.

         Хто рідну оселю свою забуває,

         Той долі не знайде в житті.

         Чи можна забути ту пісню, що мати

         Співала малому, коли засинав?

         Чи можна забути ту стежку до хати,

         Що босими колись протоптав?

4-й.  У рідному краї і серце співає,

         Лелеки здалека нам весни несуть,

         У рідному краю і небо безкрає,

         І ріки – потоки, мов струни течуть,

         Тут кожна травинка і кожна билинка

         Вигойдують мрії на теплих вітрах.

         Під вікнами мальви, в саду материнка,

         Оспівані щедро в піснях.

5-й.   Тут мамина пісня лунає і нині,

          Її підхопили поля  і гаї,

          Її вечорами по всій Україні

          Співають в садах солов’ї.

          І припадаю до неї устами,

          І серцем вбираю, мов спраглий води.

          Без рідної мови, без пісні, без мами

          Збідніє -  збідніє земля назавжди.

Вчитель   Гумореска «Кухлик», розкаже

6-й.  Дід приїхав із села,

        Ходить по столиці,

        Має гроші – не мина

        Жодної крамниці.

        Попросив він: - Покажіть

        Кухлик той, що з краю.

        Продавщиця: - Што? Чево?

        Я нє понімаю.

       - Люба, кухлик покажіть.

        Той, що збоку смужка.

       -  Да  какой же кухлик здесь,

       -  Єслі ето кружка?

        Дід у руки кухлик взяв

        І насупив брови.

       - На Вкраїні живете

        Й не знаєте мови…

        Продавщиця теж була

        Гостра та бідова.

         - У мене єсть свой язик.

        Ні к чему мнє мова.

        І сказав їй мудрий дід:

      - Цим пишатися не слід.

        Бо якраз така біда

        В моєї корови:

        Має, бідна, язика           

        І не знає мови.

 Вчитель: Зараз ми пограємо у гру, яка називається «Підкажи словечко»,і побачимо як ви знаєте нашу рідну мову.

Допоможіть продовжити вірш.

Ось небо блакитне і сонце в зеніті!

Моя Україна – найкраща у … (світі)!

Моя Україна – це ліс і озерця,

Безмежні степи і чарівні … (джерельця).

Красиві пейзажі і гори високі,

Маленькі струмочки і ріки … (глибокі).

Міста старовинні і замки прекрасні,

Великі будови і дуже … (сучасні).

Сади чарівні, мальовничії села,

Моя Україна – це пісня …(весела).

Це щира, багата як світ її мова,

Крилата, така мелодійна, … (чудова).

Її обереги – верба і калина.

Найкраща у світі - … (моя Україна).

Бо нам найрідніша Вітчизна і мати!

То як же нам, дітям, її не … (кохати)!

Вчитель. Яка милозвучна, багата, дзвінка наша рідна українська мова. Це загадки,  легенди, чарівні українські пісні, народні казки.

А зараз гра на увагу «Казка плутанка»

Жили собі дід та баба. Спекла баба колобок і поставила його охолонути. А він утік і покотився по доріжці. Котиться  він, аж чує за деревами голос: «Битий небитого везе». Хто там такий. Заглянув за дерево, а там сидить зайчик. «Чого це ти, зайчику, плачеш?» - спитав колобок. «А як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить», - відповів зайчик. «А я його вижену»,  – крикнув колобок і покотився. Коли бачить біля річки човник плаває, в човнику хлопчик сидить. А за кущами Баба-Яга ховається. Злякався колобок та й утік. Котиться далі. Коли бачить, за столом півник і двоє мишенят: Круть і Верть. Запросили  до себе його на обід. Колобок подякував за гостинність  та вирішив не затримуватися. Він швидко повернувся додому.  Дід і баба зраділи і не стали колобка їсти, а пішли ріпку рвати.

- Які казки ви впізнали? (Колобок, Лисичка-сестричка , Коза-дереза, Івасик-Телесик, Колосок, Ріпка).

Вчитель. Кожна країна світу має свій герб, прапор та гімн. Це символи держави.       

1-й учень.  Наш герб – тризуб.

                    Це воля,слава й сила.

                    Наш герб – тризуб.

                    Недоля нас косила,

                   Та ми зросли, ми є,

                    Ми завжди будемо,

                    Добро і пісню

                    Несемо  ми людям.

2-й учень. Слова палкі, мелодія врочиста…

                  Державний Гімн ми знаємо усі.

                  Для кожного села, містечка, міста –

                  Це клич один з мільйонів голосів.

                  Це наша клятва, заповідь священна,

                  Хай чують друзі й вороги,

                  Що Україна вічна, незнищенна,

                  Від неї ясне світло навкруги.

3-й учень. Прапор – це державний символ,

                    Він є в кожної держави;

                   Це для всіх ознака сили,

                   Це для всіх ознака слави.

                   Синьо-жовтий прапор маємо:

                   Синє небо, жовте – жито;

                   Прапор свій оберігаємо,

                   Він святиня, знають діти.

Кросворд «Символи України»

в	е	р	б	а
к	а	л	и	н	а
р	у	ш	н	и	к
в	і	н	о	к

Перше слово в цьому кросворді означає дерево – національний символ України. Його гілочки освячують у церкві та зберігають як засіб від злих сил.

 Верба – одне з найпоширеніших дерев в Україні. Наші пращури вважали вербу священним деревом. Вона була символом і оберегом родинного вогнища. Під час буревіїв проти вітру кидали вербову гілку – вона зупинить бурю, вбереже від лиха.

Друге слово в нашому кросворді – це кущ, оспіваний в українських народних піснях як символ дівочої краси.

Пісня « Червона калина»

Третє слово – національний символ України. Матері дарують його своїм дітям на щастя.

Танець «Рушничок»

Учень. Хліб і рушник – це людські символи. Хліб на вишитому рушникові – то є ознака гостинності українського народу.

Четверте слово означає національний символ, який дівчата одягають на голови в свята.

            Віночок…

Я  сплету  віночок Із  квіток  ясних, З  маків  і  дзвіночків Ніжних,  запашних. Уплету  в  віночок Долю  свою  я, Мрій  очей  дівочих І  своє  життя. Уплету  троянди, Як  любові  знаки, Щоб  щастило  завжди, Уплету  я  маки. І  щоби  радіти Завжди  кожній  миті, Уплету  всі  квіти, Росами  политі. Уплету  вінок  я В  свої  гарні  коси І  пройдусь  по  хвилях Степових  покосів.

Гра «Закінчи прислів’я»

Без верби і калини … (нема України).

За рідний край …(життя віддай).

Кожному мила …(своя сторона).

Людина без Вітчизни - …(як соловей без пісні).

Молитва за Укріїну

Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки, щедроти
Ти на люд наш зверни. 
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світа!
Щастя дай, Боже, народу
На многая, многая літа! 

Пісня «Рідна моя земле»

Ось і підійшло до кінця наше свято.

Наша країна молода. Ось тому ми і повинні допомагати своїй країні навчанням добрим, працею сумлінною, а значить будувати для себе краще майбутнє.

То ж ростіть добрими і щасливими,справжніми українцями, з гарячими серцями, розумними головами, чистими помислами.