Гра «Поетичне лото»

Зима 

         Мета гри. Вдосконалювати навички самостійного читання; сприяти швидкому вивченню віршів напам’ять, розвивати інтерес до читання; виховувати любов до поетичного слова.

       Умови гри. На 20 картках запропоновано 10 віршованих текстів: 10 карток містять початок і 10 – продовження та закінчення віршів.

   Ведучий бере собі усі картки із початками віршів,а решту розкладає на столі,за яким сидять учасники гри. Далі зачитує початок, а гравці шукають продовження вірша серед карток на столі. Той, хто першим знайде потрібну картку, бере її, зачитує або декламує вірш напам'ять,отримує від ведучого картку із початком і залишає  обидві картки у себе.

   Гра триває, доки на столі є картки. Перемагає гравець,який збере найбільше карток.

 

                                            

                                          Крихти хліба

                      З лісосмуг, де свищуть сніговиці,
                  Де не стало корму і тепла,
                  Перебрались лагідні синиці
                  У садки до нашого села.

                      В завірюху, ожеледь, морози

               Стукають синиці у вікно,
              З горобцями ділять на дорозі
              Крихту хліба мерзлу і зерно.

              Пригощав пташок я з годівниці

              І почав нарешті відчувать,
              Що для когось крихта — це дрібниця,
              А для пташки — жить чи замерзать.

             

                                        Випав сніг

                                      Вдягнувшись тепліше,
                            Морозяним ранком
                            Мариночка вийшла
                            І стала на ґанку.

                        — Як гарно навколо!

                       Все вкрилось кругом
                        Пухнастим та чистим
                        Блискучим сніжком.

                       У білому вбранні
                       Зелені ялини.
                       Під сніг, як під ковдру,
                       Сховались рослини,
                        Щоб їх не дістали
                       Морози страшні,
                       Щоб взимку заснути
                       Й ожить навесні.

                      Ставаймо на лижі,
                      Сідаймо в санчата,
                      Берімо коньки,
                      Щоб стрілою помчати!
                      Хай щоки щипає
                      Мороз жартома!
                      Хороша погода!
                      Весела зима!

                                      Два плюс два

                         Мені на долоню
                         Злетіли з хмаринки
                         Дві білі сніжинки
                         І ще дві сніжинки.
                         А разом виходить

                         Якась дивина —
                         А разом виходить
                         Краплина одна!

                                    Чому Лютий короткий

                       Чи то жарт напівзабутий,
                       Чи одна із небилиць —
                       Тільки чув я, ніби Лютий
                       Довгий-довгий був колись.

                     Він у щапці-невидимці

                         Мандрував собі щодня
                         По дорозі, по стежинці,
                         Де не ступить — наче глиця
                        Стане вмить колючий сніг,
                        На льоту замерзне птиця
                        І впаде йому до ніг.
                        А дихне — ставки і ріки
                        Лід засклить аж до весни,
                        І поснуть, бува, навіки
                       Судаки, лящі, лини.
                       По горбах і кручах голих
                       Мерзнуть кози і зайці...
                       І забили тут на сполох
                       Побратими-місяці.
                       На узліссі просто неба
                       Раду скликали мерщій.
                  — Гріти землю швидше треба!

                       Загули навперебій.
                       Ну, а Лютий не зважає,
                       Все те байдуже йому,
                       Не припас, мовляв, тепла я,
                      Де ж тепер його візьму?
                      І сказали побратими:
                      — Це турбота не твоя,

                     Вахту Березень нестиме

         Від сьогоднішнього дня.
                ... Чи то жарт напівзабутий,
                   А чи й вигадка, гляди,—
                  Тільки от говорять люди,
                   Що відтоді місяць Лютий
                    Став короткий назавжди.

                          Ой летять сніжинки

               Ой, летять, летять сніжинки
               На будинки, на ялинки,
               На дороги, на поля —
               Біла-біла вся земля!
               Сніг лапатий, сніговій...
               Здрастуй, свято — Рік Новий!

                Вийшов Дід Мороз з хатинки, 

                Зупинивсь біля ялинки,
                Нас чекає на сніжку
                В срібно-білім кожушку.

               У вогнях ялинка сяє,
               А Снігуронька співає:
                — Люба зимонько-зима!
                Веселіш, як ти, нема!

    Січень

                     Подивіться січень йде,
                     Новий Рік до нас веде.
                     Покружляли дві сніжинки,
                     Тихо сіли на ялинку, 

                      А ялинка чепуриться, 

                    Прикраша свою спідницю –
                    Кольоровими кульками,
                    Різнобарвними сніжками,
                    Бо збирається, малята,
                    Завітать до нас на свято.

         

                                  Гість зими

              Ось і знову зима білоброва
              Побілила поля і хати,
              Заквітчала у іній діброву,
              Через річку наводить мости.

                 Поспішає зима, поспішає,

                  Підганяє мороз, холоди:
                  Скоро, скоро з далекого краю
                  Рік Новий завітає сюди.

               Під кружляння веселих сніжинок
               Почали готуватись і ми,
               Щоб зустріти при світлі ялинок
               Найдорожчого гостя зими.

    

                               Новорічна пригода

                В нашу хату зайшов уночі
               Дід Мороз із мішком на плечі
               І говорить: "Із темних дібров
              Я до вас дуже довго ішов..."

                А мене бере сумнів чогось:

                Хто насправді оцей Дід Мороз?
                Може, він не із темних дібров?
                А з бюро добрих послуг прийшов?

               Дід Мороз ці думки відгадав,
               Та ні слова мені не сказав.
               Він лише мені руку потис —

               І я інеем білим обріс!

                                               Грудень

                    Грудень тихо наступає,
                    Землю снігом посипає.
                    Подивись лишень сюди –
                    Та це ж зайчика сліди.

                 

                Де ж наш сірий заховався? – 

                 Він у білу шубку вбрався.
                 Більше зайчик не боїться
                 Ні вовчиська, ні лисиці.

        

                          Зелений острів

              Лягла на землю біла тиша,
              В новому році — все нове.
              Снігами січень око тішить,
              Але морозом вухо рве.

                    Вже поховались від морозу

                   Під кучугурами в садку.
                   Немов ведмеді у берлозі,
                   Кущі калини, кущ бузку.

                         

                    Та як зелений острів літа,

                   Стоїть сосна за ворітьми,
                   Хоч їй і сумно зеленіти
                    Одній у таборі зими.

                    Я протоптав по білій тиші
                    Рипучу стежку до сосни:
                    Удвох нам буде веселіше
                     Дозимувати до весни.